Методичні матеріали з профілактики дитячого травматизму
ШАНОВНІ БАТЬКИ ТА УЧНІ!
як поводитись з вогнем
Правила поведінки на час небезпеки та сигналів тривоги
Безпечна поведінка дітей під час війни
Обережно! Вибухонебезпечні предмети!
Що таке міна? Побачив міну? Правила мінної безпеки для дітей. Мінна безпека.
Методичні рекомендації та поради щодо запобігання дитячому травматизму |
| Методичні рекомендації щодо організації, підготовки та проведення ''Тижня знань з основ безпеки життєдіяльності'' |
| Види дитячого травматизму |
| Нагадайте дітям про електробезпеку! |
| Пам'ятка для батьків |
| Безпека дорожнього руху |
| Безпека на воді і на льоду |
| Безпека під час екскурсій і туристичних походів |
| Безпека в побуті |
| Правила поведінки у разі виникнення аварійних ситуацій, стихійних лих та нещасних випадків |
| Правила надання першої (долікарської) допомоги Отруйні та їстівні гриби (презентація для дітей. Дидактична гра) |
Небезпека отруєнь неїстівними грибами
Гриби можуть привести до отруєння, а іноді й смерті. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучення важких металів, які містяться в грибах, прикро, що багато людей висновки роблять лише на основі свого гіркого досвіду.
Основні причини отруєнь:
- вживання отруйних грибів;
- неправильне приготування умовно їстівних грибів;
- вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;
- вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі грибі і підберезники мають своїх небезпечних двійників).
Симптоми отруєння: нудота, блювання, посилене потовиділення, біль у животі, знижується артеріальний тиск, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиваються симптоми серцево-судинної недостатності.
Щоб запобігти отруєнню грибами, ми рекомендуємо вам заходи та правила, які необхідні для виконання кожній людині, дотримуйтесь їх.
Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте купівлі на стихійних ринках. Збирайте і купуйте тільки ті гриби, про які вам добре відомо, що вони їстівні. Не збирайте гриби, якщо не впевнені, що знаєте їх - якими б апетитними вони не здавалися.
Не збирайте гриби поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно-небезпечних зонах. Перевірте, при можливості, гриби на радіоактивність. Не збирайте невідомих грибів, особливо з циліндричною ніжкою, у основі якої є потовщення "бульба", обрамлене оболонкою.
Не збирайте грибів з ушкодженою ніжкою, старих, в'ялих, червивих або ослизлих. Ніколи не збирайте пластинчаті гриби. Отруйні гриби маскуються під них. Не збирайте "шампіньйони" та "печериці", у яких пластинки нижньої поверхні капелюха гриба білого кольору.
Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках - вони не завжди відповідають дійсності. Не куштуйте сирі гриби на смак.
Ще раз перевірте вдома принесені гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумніви сміливо викидайте. Нижню частину ніжки гриба, що забруднена ґрунтом, - викидайте. Гриби ретельно промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку.
Гриби підлягають кулінарній обробці в день збирання, інакше в них утворюється трупна отрута.
При обробці кип'ятіть гриби 7 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити.
Обов'язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, - грузді, вовнянки та інші, котрі містять молочний сік, тим самим позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку.
Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок. Гриби (зеленушка, синяк-дубовик та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії із алкоголем отрута розчиняється та викликає бурхливе отруєння.
Значна кількість грибів, які досі вважались їстівними, містять мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька днів підряд - також може статись отруєння.
Суворо дотримуйтеся правил консервування грибів. Неправильно приготовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання - ботулізм. Гриби, які довго зберігалися, обов'язково прокип'ятіть 10-15 хвилин.
Увага! Ні в якому разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:
- усі їстівні гриби мають приємний смак;
- отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні - приємний;
- усі гриби в молодому віці їстівні;
- личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів;
- опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в
каструлі є отруйні гриби; - цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні;
- отрута з грибів видаляється після кип'ятіння протягом кількох годин; сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах.
Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос) - з'являються через 1-4 години після вживання грибів, залежно від виду гриба, віку та стану здоров'я потерпілого, кількості з'їдених грибів.
Біль та напади нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.
Перша допомога при отруєнні грибами.
- Викличте Швидку медичну допомогу.
- Одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок: випийте 5-6 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки, натисніть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту, вживіть активоване вугілля 4-5 пігулок), коли промивні води стануть чистими.
- Після надання первинної допомоги, дайте випити потерпілому міцний чай, каву або злегка підсолену воду, відновіть тим самим водно-сольовий баланс, покладіть на живіт і до ніг потерпілому грілки для полегшення його стану.
- 3'ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, проведіть профілактичні заходи.
Забороняється:
- вживати будь-яку їжу, алкогольні напої або молоко - це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику;
- займатися будь-якими іншими видами самолікування.
Запам'ятайте!
Отруєння грибами дуже важко піддається лікуванню. Врятування життя потерпілого залежить від своєчасного надання йому допомоги. Краще недорахувати кількох грибів у кошику, ніж поставити під загрозу здоров'я, а інколи життя своєї родини та своє власне життя.
8. Отруєння рослинами
Гострі отруєння рослинами зустрічаються звичайно в теплу пору року серед туристів, які вживають незнайомі рослини в їжу, або серед дітей, що відпочивають в літніх таборах, на дачах.
Інколи гострі отруєння рослинами можуть виникати під час самолікування, коли люди вживають екстракти, відвари трав. Деякі отруйні рослини спричиняють сильні опіки шкіри, слизові оболонки та алергічні реакції при контакті з ними.
В Україні зустрічаються такі отруйні рослини: беладона, блекота, дурман, паслін, цикута, болиголов, чемериця, вороняче око, вовчі ягоди та інші.
Профілактика отруєнь рослинами:
- обходити стороною невідомі рослини;
- не вживати невідомі рослини в їжу;
- не дозволяти дітям самостійно збирати ягоди;
- не вживати екстракти трав, що виготовлені без погодження з лікарем;
- не збільшувати самостійно дозу екстрактів та відварів, призначених лікарем;
- якщо ви відправляєтесь в подорож, не забудьте захопити з собою аптечку першої допомоги.
Ознаки та симптоми отруєння рослинами:
- Отрути рослинного походження сильно пошкоджують органи травлення.
- Симптоми отруєння появляються через 1-2 години.
- Виникають нудота, блювота, пронос.
- Сильне зневоднення організму викликає загальну слабкість.
- При отруєнні ягодами блекоти з’являються запаморочення та галюцинації.
Перша допомога при отруєнні рослинами:
- Додержуйтесь принципів надання допомоги при пероральних отруєннях.
- Постраждалому дайте активоване вугілля, сорбенти.
- Покладіть постраждалого у ліжко.
- Викличте „Швидку медичну допомогу”.
Пам'ятай
Правила поведінки на воді
Найбільш приємний і корисний відпочинок влітку — відпочинок на воді. Однак, перебуваючи на водних об’єктах, завжди треба пам’ятати про безпеку.
Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив в біду.
Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.
Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення юнацтву правил поведінки на воді.
Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:
- правильний вибір та обладнання місць купання;
- навчання дорослих і дітей плаванню;
- суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах;
- постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.
Загальні правила поведінки на воді:
1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки у спеціально відведених місцевими органами виконавчої влади та обладнаних для цього місцях.
2. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби.
3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при швидкості вітру до 10м/сек, температурі води — не нижче +18° С, повітря — не нижче +24° С.
4. Перед купанням рекомендується пройти огляд лікаря.
5. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5-2 години.
6. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.
7. У воді варто знаходитись не більше 15 хвилин.
8. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні.
9. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.
10. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтесь в безпеці дна і достатній глибині водоймища.
11. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.
12. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації у чергового по човновій станції.
Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи у постійному напруженні, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря і необхідних тренувань.
Правилами поведінки на воді забороняється:
1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.
2. Залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.
3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.
4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.
5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.
6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які відведені для купання.
7. Вживати спиртні напої під час купання.
8. Забруднювати воду і берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну і одяг у місцях, відведених для купання.
9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.
10. Допускати у воді грубі ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.
11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.
12. Заходити глибше, ніж до поясу, дітям, які не вміють плавати.
13. Купання дітей без супроводу дорослих.
Правила поведінки для дітей:
1. Купання дозволяється в спеціально обладнаних місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади, під наглядом дорослих (педагогів, керівників або батьків).
2. До купання допускаються групи дітей до 10 чоловік під наглядом одного відповідального, що вміє добре плавати і знає прийоми рятування на воді.
3. Біля місця купання має бути обладнаний медичний пункт, а в разі його відсутності купання має здійснюватись під наглядом медпрацівника.
4. Місця купання обладнуються рятувальними постами з рятувальними засобами. Крім того, в місцях купання дітей ретельно перевіряється дно аварійно-рятувальними службами, про що складається акт перевірки, вимірюється температура води і повітря.
5. Діти допускаються до купання після огляду лікарем.
6. Роздягання та одягання дітей проводиться під наглядом організатора купання (одяг кожної дитини викладається у рядки окремими купами).
7. До і після купання проводиться перевірка наявності дітей, шляхом шикування їх в ряд у відповідності до своїх куп одягу.
8. Відповідальний за купання повинен: нагадати дітям правила поведінки на воді до початку купання, увійти у воду першим (до дозволеної межі), а вийти останнім.
9. При особистому купанні дітей дорослі зобов’язані постійно спостерігати за дітьми, що купаються.
Місця купання (пляжі) повинні відповідати санітарно-технологічним нормам:
1. Місця купання (пляжі) необхідно розташовувати вище за течією від портових споруджень, пірсів, причалів, суден, нафтоналивних пристосувань, спусків стічних вод і ділянок скидання промислових відходів.
2. Зона для купання не повинна перевищувати 1200 метрів уздовж і до 50 метрів від берега.
3. Дно водоймища на ділянці, відведеній для купання, повинно плавно опускатися від берега до глибини 1 м 75 см; гранична глибина для дітей молодшого віку і які не вміють плавати — 70 см, для дітей старшого віку — 1 м 30 см; швидкість течії води не повинна перевищувати 10 м/хв.
4. У місцях для купання не повинно бути виходу ґрунтових вод із низькою температурою.
5. Ділянки для купання позначаються буями, віхами, жердинами тощо.
6. На березі пляж потрібно огороджувати парканом, на пляжі повинні бути навіси і кабіни для переодягання.
7. За три метри від берега встановлюються рятувальні щити, на яких вивішуються рятувальні кінці Олександрова і рятувальні круги.
8. Рятувальний пост на пляжі дитячого табору або бази відпочинку виставляється організацією, що відповідає за них. Рятувальний пост виставляється на період купання або заходів, які проводяться на воді.
До складу поста входять три чоловіки: старший рятувальник (відповідальний за роботу поста; він повинен мати досвід рятування людей, які тонуть) і два рятувальники. Пост повинен мати рятувальний човен, який обладнується наступним майном:
- спеціальний номерний знак;
- весла - 2 (і одне запасне);
- уключини - 2 (і одна запасна);
- рятувальні круги - 2;
- кінець Олександрова - 1;
- кулі Суслова з кінцем - 1;
- опорний гак - 1;
- рятувальні жилети - 2;
- черпак для води - 2;
- кормовий прапор -1;
- якір-кішка -1;
Також на посту повинні бути:
- кінець для страховки з петлею-вісімкою-1;
- ласти, маска, трубка - 1 комплект;
- буй із вантажем - 1;
- електромегафон - 1;
- бінокль - 1.
Район дії рятувального поста обмежується радіусом 300-600 метрів. Хід роботи поста записується у вахтовому журналі. Робота рятувального поста регламентується інструкцією.
Надання невідкладної медичної допомоги постраждалим на воді
Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто, при нещасних випадках на воді, зустрічаються переохолодження і утоплення.
У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а хворого загортають в ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ. Не слід давати алкоголь, через те що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судорог. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим одягом. При неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.
При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Рятувати потопаючих доводиться, коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. В цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку, кінець Олександрова і інш. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. До потопаючого необхідно підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це неможливо, то потрібно піднирнути під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною.
У особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, дати 15-20 крапель настойки Валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (укутати і дати гарячого напою).
Якщо свідомість відсутня (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання, необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту, яким змочений шматок вати, та провести вищевказані заходи.
Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків. Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільно, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот.
В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях відсутні, наявні ознаки зупинки дихання; широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова провисали, або “перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо і потребує багато часу. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.
Діяти треба швидко та послідовно:
1. Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.
2. Однією рукою відкрийте йому рота; пальцями іншої руки, загорнутими у салфетку або носову хустинку, видалити з порожнини рота пісок, мул та інші інородні тіла.
3. Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігнути хребет в шийному відділі ( це не потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носа.
4. Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно “краєм ока” контролюйте підіймання грудної клітки, якщо воно є — продовжуйте. У випадку, якщо грудна клітка не підіймається, або підіймається надчеревна ділянка, повторіть все з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом “рот в рот”, а “рот в ніс”, затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань — 16-20 за хвилину.
5. Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньо-нижньої поверхні грудини, основу другої долоні впоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулубу, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів, синхронно з натискуванням на грудину, на сонних артеріях.
6. У випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань донатискувань на грудину 2:15, якщо рятувальників двоє — 1:5.
7. Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з’явився пульс на сонних артеріях.
Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри. В тих випадках, коли протягом 30-40 хвилин, не зважаючи на правильно проведену реанімацію, змін у стані хворого немає, або з’являються трупні плями, задубіння, реанімаційні заходи припиняються. Правила поведінки на воді
Найбільш приємний і корисний відпочинок влітку — відпочинок на воді. Однак, перебуваючи на водних об’єктах, завжди треба пам’ятати про безпеку.
Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив в біду.
Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.
Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення юнацтву правил поведінки на воді.
Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:
- правильний вибір та обладнання місць купання;
- навчання дорослих і дітей плаванню;
- суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах;
- постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.
ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ БІЛЯ ЗАМЕРЗЛИХ ВОДОЙМИЩ
«Заходи безпеки на льоду»
Усі водойми, на яких проводиться відпочинок дітей, повинні бути закріплені відповідальними організаціями рішенням місцевих органів виконавчої влади.
Перш ніж ступати на лід, дізнайтесь про товщину льодового покрову на водоймі. У різних місцях річок, озер товщина льодового покрову може бути різною. У гирлах річок та приток міцність льоду послаблена течією.
Міцність льоду можна визначити візуально. На водоймах безпечним вважається лід при температурі повітря нижче 0:
при масовому катанні на ковзанах – 25 см.
Категорично забороняється перевіряти міцність льоду ударами ніг.
Під час руху по льоду звертати увагу на його поверхню, обходити небезпечні місця та ділянки, покриті товстим шаром снігу. Особливу обережність слід проявляти у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами промислових підприємств, які впадають v водойму, кущами і травою, що виступають на поверхню.
При переході по льоду необхідно йти один за одним на відстані 5-6 метрів та бути готовим надати необхідну допомогу людині, яка йде попереду.
Користуватись майданчиками для катання на ковзанах, що обладнуються на водоймах, дозволяється лише після ретельної перевірки міцності льоду. Товщина льоду повинна бути не менше 12 см, а при масовому катанні не менше 25 см.
«Правила поведінки на льоду»
1. Виходити на лід можна тільки за стійкої морозної погоди.
2. Переходити водойми потрібно в спеціально позначених і обладнаних для цього місцях.
3. Забороняється виходити на лід. товщина і міцність якого вам невідомі.
4. Забороняється спускатися на лижах з крутого берега на неперевірений на міцність і товщину лід.
5. Забороняється збиратися на льоду великими групами в одному місці.
6. Забороняється виходити на лід за таких умов:
- за наявності вмерзлих у лід дошок, палок та інших предметів;
- поступово відігрійте постраждалого, загорніть його у ковдри або сухий теплий одяг;
- по можливості прикладіть до тіла теплий предмет (гарячу грілку, пляшки із теплою волого);
Перебування на вулиці у холодний період
Перебування на вулиці в холодний період може призвести до переохолодженню організму і виникнення різних захворювань.
Якщо Ви опинились на вулиці в холодний період під час проведення будь-яких масових заходів необхідно пам’ятати про теплий одяг та тепле і сухе взуття, про постійний рух на місці та необхідність постійного пересування для розігріву.
Щоб уникнути переохолодження та обмороження, а також небажаних наслідків вживайте гарячі напої (солодкий чай, теплу підсолоджену воду тощо).
Звертайте увагу на своє оточення для надання своєчасної допомоги людям.
Відмороження - це пошкодження тканин організму внаслідок дії на них низьких температур. Слід пам’ятати, що відмороження можливе навіть за температури вище 0 градусів за Цельсієм, особливо при періодичних відлигах. До відмороження призводить мокре та тісне взуття, тривале перебування в нерухомому стані, на холоді та в снігу, або під холодним дощем. Найчастіше відморожуються нижні кінцівки.
При легкому ступіні відмороження відмічається набряклість та синюшність. Не слід використовувати гарячу ванну або гарячі компреси, тіло повинно зігрітися при кімнатній температурі при розігріві лише долонями;
При середньому ступіні відмороження відмічається хворобливість шкіри;
При тяжкому ступіні відмороження відмічається утворення пухирів (заживлення без наслідків);
При надзвичайно тяжкому ступіні відмороження відмічається змертвіння м’яких частин тіла і ,навіть, кісток.
Надаючи першу допомогу, потерпілого треба захистити від холоду, дати гарячий чай (каву), мокрий одяг та мокре взуття замінити на сухе. Якщо не настали зміни в тканинах (пухирі, змертвіння), то відморожені місця протирають спиртом або одеколоном й обережно розтирають ватним тампоном до почервоніння шкіри. Якщо ж зміни є, то пошкоджені місця протирають спиртом і накладають стерильну пов’язку.
Не рекомендується пошкоджені місця розтирати снігом, бо це може погіршити стан потерпілого.
При перших ознаках відмороження та погіршення стану необхідно негайно звернутись до лікарів.
Обмороження: перша допомога. Під дією дуже низьких температур шкіра і підшкірні тканини можуть промерзати, що приводить до обмороження. Найчастіше має місце обмороження грон рук, стоп, носа і вушних раковин.
Ділянки шкіри, що піддалися обмороженню, зазвичай тверді, бліді і холодні на дотик. У міру відтавання обморожені тканини червоніють, в них з'являється біль.
При обмороженні пальців, вушних раковин або інших частин тіла прийміть наступні заходи:
• Сховайтеся від холоду.
• Зігрійте руки, заховавши їх під пахвами. Якщо обмороження торкнуло ніс, вуха або ділянки обличчя, зігрійте ці місця, прикривши їх руками в сухих теплих рукавичках.
• Не тріть пошкоджені місця. Ніколи не розтирайте відморожені ділянки шкіри снігом.
• Якщо є ризик повторного обмороження, не допускайте відтавання вже постраждалих ділянок. Якщо вони вже відтанули, укутайте їх так, щоб вони не могли знову замерзнути.
• Якщо при зігріванні обморожених ділянок чутливість у них не відновлюється, зверніться за невідкладною медичною допомогою. Якщо професійна допомога найближчим часом недоступна, зігрівайте сильно обморожені кисті або стопи в теплій (не гарячіше!) воді. Інші постраждалі ділянки (ніс, щоки, вушні раковини) можна зігрівати, приклавши до них теплі долоні або підігріті шматки тканини.
